У своїй монографії А. Д. Косичев надав п'ять «головних специфічних рис анархічного світогляду». До них були віднесені:
- заперечення ролі і значення політичних інститутів і установ (держава, політичні партії) в розвитку суспільства;
- рішуче відкидання необхідності пролетарської держави, проти якого анархісти зосереджують основний фронт боротьби...;
- вимога необмеженої свободи особистості, відкидання всіх форм авторитету, керівництва, управління (особливо політичного), непокора особистості колективу, невизнання дисципліни;
- негайна ліквідація політичних інститутів, в першу чергу держави...;
- крайній суб'єктивізм і волюнтаризм, як філософська основа анархічного світогляду [10, с. 12].
Вище були згадані такі терміни як суб'єктивізм і волюнтаризм. Суб'єктивізм – це світоглядна позиція, що ігнорує об'єктивний підхід до дійсності, заперечлива наявність об'єктивних законів природи і суспільства. Це одне з основних джерел ідеалізму. Волюнтаризм – суб’єктивно-ідеалістичний напрям соціальної думки, що розглядає волю особистості як вирішальний чинник суспільного розвитку.
«Ми уявляємо собі суспільство у вигляді організму, в якому відносини між окремими його членами визначаються не законами, спадщиною історичного гніту і минулого варварства, не якимись би там не було володарями, обраними або ж що одержали владу у спадок, а взаємними угодами, вільно що відбулися, так само як і звичками і звичаями, також вільно визнаними», – саме так уявляв анархію Петро Олексійович Кропоткін [12, с. 27].
Ідея держави як вищого блага так само, як і анархістська ідея, виникла багато століть тому. Після початку руйнування родоплемінного ладу перші держави, які з'явилися згодом, були державами етатистськими.