Вступ

Становлення фільварково-панщинної системи в Україні є не тільки важливим питанням в польській чи українській історії, але й загальноєвропейським. Приблизно такі ж зміни відбулись в тих країнах, які межували з Польщею – у Данії, північно-східній Німеччині, Чехії, Угорщині, прибалтійських країнах, аж до Фінської затоки. Проте в Західній Європі в цей час відбувався перехід до капіталістичних відносин. Втягуючись у торгівлю, шляхта дедалі більше цікавилась українськими землями. Найбільші можливості для розвитку товарного господарства мали магнати, які власне і були ініціаторами впровадження більш продуктивного господарства – фільварково-панщинної системи.

Проте щодо причин переходу до нової системи в Україні, існують декілька поглядів. Наприклад, Ісаєв зазначав, що основною причиною переходу Східної Європи до панщинного фільварку – це був ріст попиту на сільськогосподарську продукцію в умовах невикорінного селянства та повного засилля класу феодалів. Іну причину висловлює Гросс ман: «Основною причиною був розвиток експорту хліба».

Проте точно відомо, що дворянство хотіло підняти свої прибутки, яким загрожувало обезцінення фіксованої грошової ренті; ринкова кон'юктура цим прагненням сприяла.

Взагалі, девізом фільваркового господарства був такий вислів: «Що опиниться на дворі понад потреби – повинно йти на продаж». Середній домен відсилав на ринок дві третини зернової продукції. І коли в ХVІІ ст. впала ціна на європейський хліб, то шляхта намагалась збільшити кількість продукції на експорт, щоб не понести збитків. Слід зазначити, що в Україні, на відміну від Польщі, фільваркове господарство поширювалось повільніше через не освоєння земель на Волині, Поділля і в Галичині.