Драматурги отримували хор від архонта, але  всі  витрати,  пов'язані  з навчанням хору, брали на себе багаті  співгромадяни  (хореги).  Хорег  повинен був організувати хор на  свої  гроші,  виготовити  для  нього  костюми.  Для драматичних змагань потрібне шість хорегів: три - для  тетралогій  і три – для комедій. У хореги обирали любителів театру, в  яких  нестачі  в ту епоху не відчували. На початку  драматурги  самі  писали  музику  і  самі навчали хор, але вже дуже скоро їм довелося податися до допомоги  спеціальних вчителів. Виконання обов’язків хорега і участь в трагічному хорі  було  справою вельми почитаємою. Вважалося, що хореги, актори і члени хору знаходяться  під особливим  заступництвом  божества.

Судили  на  змаганні  особливі  вибранні  особи. Для   драматургів, що перемогли, були  встановлені  три  винагороди.  Драматург,  що зайняв  на  змаганні третє  місце,  вважався  таким, що потерпів  ураження.  Окрім  гонорару, драматург отримував від держави ще й вінок винагорода з плюща. На долю хорегів,  які  підготували  хор  для  драматургів, що перемогли, випадала велика честь. Такий хорег мав право спорудити пам'ятник  в ознаменування своєї перемоги. На цьому пам'ятнику писали час вистави, ім'я  драматурга, що переміг, назву його п'єси, а також ім'я  хорега. Результати  змагань носилися  в дідаскал,  який  зберігався  в  державному  архіві  Афін [11, 33].

Афінський театр був не просто засобом розваги, але, перш за все, важливою суспільною трибуною, з якої широко пропагувалися ідеї цивільної самовідданості і моральної стійкості [4, 11].

Театр  в  Греції  був  державною  установою,  і   організацію театральних вистав брала на себе сама держава, призначаючи для  цих цілей спеціальних людей [11, 33].