ВСТУП

Був час, коли грецький народ нічим не відрізнявся від будь-якого іншого народу. І він пройшов крізь століття повільного топтання на місці в епоху первісного життя, яке інколи приводить, а інколи і ні, до цивілізації [3, 31].

Грецьку цивілізацію створили декілька маленьких і войовничих держав, серед яких Спарта і Афіни. Їх героїчні подвиги, політичні експеременти і досягнення в культурі заклали фундамент для розвитку західної цивілізації.

У греків не було всемогутнього правителя, здатного змусити народ до рабської праці. Грецькі племена мешкали в розрізнених малих містах і портових поселеннях. Вони постійно змагалися і сварилися між собою, але жоден з міст не зміг добитися панування над всіма іншими.

Серед цих грецьких міст (полісів) найбільшого процвітання досягли Афіни в Атиці; вони ж зіграли важливу роль в художньому розвитку. Саме тут вражаюча, найбільша у всій історії мистецтва революція принесла найзріліші плоди [6, 75].

Протягом всієї своєї історії, включаючи і період сліпучого, всестороннього розквіту, століття Софокла, Гіпократа і Парфенону, грецький народ, разом з «Еладою Елад» — Афінами, цим гарячим і трепетним серцем Греції, дотримувався забобонів і вдач, деколи просто забавних, а інколи таких жахливо жорстоких, що відчуваєш себе тут за тисячі верст від всякої цивілізації. Антична Греція, як живий парадокс, служить як би наочним прикладом того, наскільки складне пізнання цивілізації; її історія показує в той же час, як неймовірно важко було первісним людям позбавитися від сліпоти тваринного достатку і поглянути на світ очима людини [3, 33].