допомогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства (принцип 1); жодний суд чи адміністративний орган, в якому визначається право на адвоката, не відмовляється визнавати права юриста відстоювати в суді інтереси свого клієнта, за винятком тих випадків, коли юристу відмовлено в праві виконувати професійні обов’язки відповідно до національного права і практики та цих принципів (принцип 19).

Жодна з країни-сусідів держави Україна, не має у своїх кримінально-процесуальних кодексах таких архаїчних, інквізиційних положень, які містить частина третя – п’ята статті 517 КПК України. Зокрема, у Російській Федерації у випадку, якщо захисник приймає участь в провадженні по кримінальній справі, в матеріалах якої містяться відомості, що становлять державну таємницю, і не має відповідного допуску до зазначених відомостей, він зобов’язаний дати підписки про їх нерозголошення (часина п’ята статті 49 Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації). У Республіці Білорусь слідчий, особа, яка проводить дізнання, попереджають захисника про відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, що містяться в матеріалах кримінальної справи, про що в них береться відповідна підписка (частина третя статті 196 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь).