Згідно до цього методу, оволодіння мовою є оволодіння граматикою та
словником. Процес вдосконалення розуміється як рух від однієї граматичної
схеми до іншої. Таким чином, вчитель, що планує курс за даною методикою, передусім думає про те, які граматичні схеми він хоче висвітлити. Потім, згідно до цих схем підбираються тексти, з яких виділяють окремі речення, і все це завершується перекладом: спочатку з англійської мови на рідну, потім - навпаки. Що стосується текстів, то зазвичай це так звані „штучні" тексти, в яких зміст практично не аналізується.
    Не дивлячись на деякі заслужені нарікання, цей метод володіє рядом переваг. По-перше, він дійсно дозволяє засвоювати граматику на дуже високому рівні. По-друге, цей метод добре підходить для людей з сильно розвиненим логічним мисленням, для яких природно сприймати мову саме як сукупність граматичних формул.
     Основним недоліком є те, що метод створює ідеальні передумови для виникнення так званого мовного бар'єру, оскільки людина в процесі навчання перестає виражати себе і починає не говорити, а комбінувати слова за допомогою деяких правил. Такий спосіб вивчення іноземних мов панував до кінця 50-х років і був практично єдиним, за допомогою якого навчали всіх. 
Необхідно відзначити, що всі геніальні і феноменально освічені перекладачі 
до останнього часу навчалися саме таким чином. .
     Свідомо-порівняльний метод. Основоположником методу є академік Л.В.Щерба. Лінгвістичне обґрунтування методу дається в дослідженнях Л.В.Щерби «Про потрійний аспект мовних явищ і про експеримент в мовознавстві», «Досвід загальної теорії лексикографії», тощо. 
     Початкові положення свідомо-порівняльного методу ґрунтуються, перш
за все, на припущенні, що мислення у всіх мовах є однаковим, але воно
реалізується в різних мовах різними мовними засобами. Другим початковим
положенням є проблема свідомого на противагу неусвідомлюваному.
Основний принцип свідомо-порівняльного методу «через свідоме
оволодіння мовою до несвідомого».