Учень четвертого класу – це вже «типовий» школяр. Фізично він більш сильний, міцний, але спостерігається прагнення до руху: діти стають більш непосидючими. Розумовий розвиток значно вищий, увага і пам'ять стають більш довільними. В цьому класі дещо стійкішими і вибірковими постають інтереси і схильності учнів, диференціація дітей за інтересами стає більш визначеною, серед них виявляються більш і менш здібні і схильні до занять різного характеру. Тому вчителю слід уникати небезпеки «навішування ярликів», щодо здібностей учнів.[22]

На даному етапі, в зв'язку з ускладненням музичного матеріалу для його повноцінного сприйняття все більшу роль набувають гармонічний слух, тембровий слух, ритмічне і ладове почуття.

Творчі здібності також підлягають розвитку і заслуговують свого місця в змісті уроку музики в молодших класах. Їх початковий прояв слід шукати в найперших проявах творчої активності – дитячих іграх та розвагах.[29]

Майже всі діти, багато і різноманітно граючи в молодшому шкільному віці, володіють добре розвиненою і багатою уявою. Основні питання, які в цій сфері все ж таки можуть виникнути перед дитиною і вчителем на початку навчання, стосуються зв'язку уяви і уваги, здатності регулювати образні уявлення через довільну увагу, а також засвоєння абстрактних понять, які уявити і представити дитині, як і дорослій людині достатньо важко. Одним з показників творчого розвитку дитини, є рівень художньо-образного мислення, рівень креативності.

«Творчість – актуальна потреба дитинства. Творча активність дітей зумовлена їх віковими психологічними особливостями: чуттєвим сприйняттям, синкретизмом (цілісністю світосприйняття), а також їх руховою гіперактивністю і інтересом до діяльного контакту з дійсністю, що сприяє розвитку дитини та виступає фундаментом успішної життєдіяльності в майбутньому». (Некрасова-Каратєєва).[30]