раннями за аналогічні порушення, здійснені проти сторонніх осіб.
92 − 97% насильницьких дій стосовно жінок здійснюють чоловіки. Це відбувається не тому , що чоловіки від природи гірші, а тому, що існують в системі, в якій перевагу мають влада, сила, гроші.
Утримання чоловіком сім’ ї призводить до залежності жінки, адже домашня праця (виховання дитини, догляд за оселею тощо) суспільством працею необґрунтовано не вважається.
У ставленні до дітей чоловіки і жінки здійснюють акти насильства однаковою мірою. Дитина найбільше може стати жертвою, тому що вона не може себе захистити. Жінки потерпають від чоловіків − кривдників, а діти потерпають як від чоловіків так і від жінок – жертв домашнього насильства. Так утворюється страшний ланцюг насильства. Це слід пояснити жінкам, які потерпіли, тоді вони в більшості випадків припиняють насилля над своїми дітьми.
Насильство дорослих дітей над батьками має свої корені в минулому: часто це ті діти, які вже виросли і повертають батькам насильство, що здійснюють проти них в дитинстві.
Насильство старших дітей над молодшими здійснюється як відображення ситуації «батько – мати». Старші діти відчули смак влади. Вони вважають, що свою владу, свої переваги над слабшими слід використовувати.
У насильстві одних членів сім’ ї над іншими беруть участь свекри, невістки, тещі, зяті, дідусі, бабусі, діти, дядьки. Насильство здійснюється над більш слабкими і беззахисними: людьми старшого віку чи дітьми; людьми з обмеженими фізичними і психічними можливостями; людьми, які залежать від інших.
Але найбільш поширеним видом домашнього насилля є насилля чоловіка над жінкою та батьків над дитиною.
Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» виокремлює фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насильство в сім’ ї.