До внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям ЦК України» ст. 4 Закону України «Про страхування» при тому  самому  змісті  мала  назву «Об’єкти  страхування», що  слугує  яскравою  ілюстрацією змішування  цих понять [6].

Проте, Міловська В.Н. вважає, що при аналізі договору страхування слід розмежовувати його предмет та об’єкт правовідносин, які ним породжуються. До об’єктів страхових правовідносин  можна  віднести  матеріальні  та  грошові  цінності(майно,  доходи,  ризики  підприємницької діяльності, цивільну відповідальність з приводу можливої шкоди), нематеріальні особисті блага людини – життя,  здоров’я,  працездатність,  тобто  ризик  втрати  сімейних  доходів  у  зв’язку  із  втратою  здоров’я  або настанням смерті у період страхування.

Загалом, Міловська В.Н. звертає увагу на те, що спроба визначення об’єкта договору страхування стосується лише окремих видів договорів та міститься у Типових формах договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Так, у ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Таке визначення об’єкта майже збігається з визначенням предмета договору страхування у п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про страхування». Тому закономірно постає питання щодо співвідношення понять «предмет договору страхування» та «об’єкт страхування» [13].

Інші вчені підтримують позицію щодо диференціації цих понять. Так, наприклад, В. М. Никифорак вважає, що поняття об’єкт та предмет, зокрема