Діаграми Вейча являють собою спеціально організовані таблиці істинності. Кількість клітинок в таблиці відповідає кількості можливих наборів аргументів функції – 2n . Набори в клітинках розташовані так, що два сусідніх набори у стовпці чи в рядку відрізняються значенням однієї змінної – в одному з них вона із запереченням, а в іншому - без нього. При такому розташуванні сусідні набори можна склеювати. В клітинках проставляються значення функції на відповідному наборі, якщо її значення може бути будь-яким, то ставиться зірочка[6]. Побудова діаграм Вейча для функцій входів тригерів зображено на рисунку 2.3.
Рисунок 2.3 – Діаграми Вейча для функцій входів тригерів для першого
варіанту синтезу схеми двійково-десяткового лічильника
За побудованими діаграмами можна мінімізувати логічні функції. Мінімізація полягає в охопленні клітинок з одиничним значенням функції на діаграмі Вейча спеціальними контурами, які охоплюють 1, 2, 4, 8, … сусідніх клітинок.