1.2. Місце довгострокових зобов’язань і розрахунків підприємства в системі бухгалтерського обліку

Відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності суб’єкти господарської діяльності зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством [10].

Мета ведення бухгалтерського обліку і складання звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації, про фінансове становище, результати, діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік ведеться на підприємстві безперервно з дня реєстрації до його ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. До штату підприємства вводить посаду бухгалтера, визначає облікову політику підприємства, обирає форми бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, з урахуванням особливостей своєї діяльності, визначає права працівників для підписання бухгалтерських документів.

Головний бухгалтер затверджує правила документообороту і технологію обробки ділової інформації. Підставою для ведення бухгалтерського обліку є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства складають фінансову звітність.

Кредити банків, отримані підприємством, у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності відображають у складі поточних зобов’язань, або у складі довгострокових зобов’язань [33].

Відсотки за кредит складають витрати того періоду, протягом якого підприємство мало заборгованість по кредиту. Вони нараховуються і відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності на тимчасовій основі, а не тоді, коли вони фактично сплачені, що повністю відповідає принципу нарахування і відповідності доходів і витрат.