Вiдводи земель під гiрниче виробництво пов’язані з вилученням бiльшої чи меншої земельної дiлянки у землекористувачiв на певний перiод часу, i, вiдповiдно, скороченням земельних ресурсiв краiни. Характерно те, що вилученi у iнших землекористувачiв i порушенi землі стають малопридатними для продуктивного використання в сiльському i лiсовому господарствi, та для iнших цiлей. При цьому процеси природного вiдновлення рослинних покривiв, грунтiв i рельєфiв порушених земель протiкають повiльно або взагалi не вiдбуваються. Сами ж порушення земної поверхнi, як правило, не зникають i стають сталими техногенними формуваннями, тому такi землi пiдлягають штучному вiдновленню. Для вирішення проблеми техногенних порушень ландшафтів використовують різні способи і методи рекультивації земель.

Головна мета рекультивації – повернути до активного народногосподарського використання землі, порушені внаслідок гірничих і деяких інших специфічних робіт, створити на них сільськогосподарські, лісові та інші угіддя, поліпшити умови навколишнього середовища.

Види впливу на рослинний і тваринний світ:

• Промислове и громадське будівництво.
• Вирубка лісів.
• Порушення ґрунтового покриву.
• Зміна стану ґрунтових і поверхневих вод.
• Запилення і загазування атмосфери.
• Виробничі і побутові шуми.

Наслідки впливу:

• Погіршення умов існування лісної, степової і водної флори і фауни.
• Міграція і скорочення чисельності диких тварин.
• Пригнічення і скорочення видів дикорослих рослин.
• Зниження врожайності сільськогосподарських культур.
• Зниження продуктивності тваринництва, рибного та лісового господарств.