Окрім цього варто мати на увазі, що деяка кількість метану і диоксиду вуглецю при дегазуванні пластів вугілля і газоносних порід, мігрує по тріщинах до земної поверхні, безпосередньо забруднюючи таким чином атмосферне повітря.
Забруднення повітряного середовища відбувається при ерозії, окисленні і горінні породи.
Об′єми забруднюючих атмосферу пожежних газів, що виділяються з 1 м2 поверхні палаючого відвалу, досягає 180 м3/год. Після припинення експлуатації відвалів, поверхневі осередки горіння достатньо швидко зникають, однак всередині відвалів горіння продовжується на протязі 7-12 років.
Відкрита розробка родовищ корисних копалин звичайно характеризується більш інтенсивним забрудненням атмосфери, локальні, найбільш забруднені ділянки якої іноді називають надкар′єрним повітрям.. Це поняття в деякій мірі аналогічне до поняття рудне повітря, що потрапляє на поверхню. Кількість газопилових забруднювачів, що потрапляють при відкритій розробці родовища в атмосферу, залежить від багатьох факторів. Гідравлічна і дражна розробка при інших рівних умовах відноситься до найбільш „чистих”. Геологічні, географічні, технологічні і організаційні особливості виконання робіт суттєво впливають на інтенсивність забруднення повітря.
Масові вибухи супроводжуються особливо великими газопиловими викидами; повітряний простір забруднюється вихлопними газами потужних машин з двигунами внутрішнього згоряння і може збагачуватись газами, що виділяються з корисних копалин і вміщуючи порід.
При виконанні гірничих робіт в повітряне середовище потрапляє значна кількість мінерального пилу в процесі машинного руйнування порід, буріння свердловин, вибухового відбою, вторинного дроблення, різання гірських порід, завантаження, транспортування і вигруження їх на приймальних пунктах чи відвалах, порушення дорожнього полотна при русі по ньому транспортних машин, ерозії поверхні відвалів і відкосів уступів кар’єра.