- здатне поєднувати об'єктивні й суб'єктивні аспекти суспільного розвитку, доцільно впливаючи на соціальні зміни. Фактор свідомості є специфічною рисою соціальної системи, не властивий якомусь іншому класу систем. Ступінь упорядкованості соціальних відносин і стійкості всієї системи характеризується за допомогою ієрархічної структури, стійкої й жорсткої.
Для соціальних систем властива як організація, так і дезорганізація (остання супроводжується явищами диспропорції, нестабільності, нерівномірності й перервності розвитку). Рівність організуючого й дезорганізуючого начал нейтралізує дії, а взаємодоповнюючись, вони стихійно організують світ (О. Богданов).
Іншими словами, кожна виникаюча зміна одразу врівноважується іншою, протилежною. Ця концепція динамічної рівноваги як оптимального режиму функціонування соціальної системи оформилася в результаті спроб вирішення основної дилеми - співвіднесення двох протилежних потреб: розвитку і прагнення зберегти стабільність.
Дві тенденції розвитку соціальної системи зумовлюють можливість кризових форм її стану, які можуть мати два результати - регенерацію або руйнування. Якщо дезорганізуючий момент «переважає» силу організуючих зв'язків, це призведе до загальної катастрофи організаційної форми соціального цілого, внаслідок чого структура або перетворюється, або розпадається. На макрорівні організація соціального цілого представлена у формі взаємодії двох великих підсистем - організаційно-управлінської й ціннісно-нормативної, розбіжність яких полягає в конфлікті між культурно запропонованими прагненнями і соціально структурованими засобами їхньої реалізації (Р. Мертон). Напруга, яка виникає при цьому, порушує соціальний порядок. Причиною кризового стану суспільства є, як правило, деформація соціальної структури в цілому, тобто зміни в системі ціннісних орієнтацій, у різних сферах суспільства, а також у соціальних інститутах і соціальній стратифікації.
Забезпечує стан динамічної рівноваги в соціальній системі взаємодії держави й громадянського суспільства, що сприяє повноцінному вияву процесів самоорганізації на перетині організаційного й дезорганізаці