Глибина збагачення – нижня границя крупності матеріалу, який підлягає збагаченню. При збагаченні вугілля застосовуються технологічні схеми з г.з. 13; 6; 1; 0,5 та 0 мм. Відповідно виділяється незбагачений відсів крупністю 0-13 чи 0-6 мм, або шлам крупністю 0-1 чи 0-0,5 мм. г.з. 0 мм означає, що всі класи крупності підлягають збагаченню.

2. Види вугілля. Характеристика видів

Класифікація вугілля – здійснюється за генетичними і технологічними параметрами, крупністю, збагачуваністю, петрографічним складом тощо. Розрізняють генетичні, хіміко-технологічні, промислові та змішані.

Вугілля, як і нафта та природний газ, є органічною речовиною, яка зазнала повільного розкладу внаслідок біологічних і геологічних процесів. Основа утворення вугілля - рослинні рештки. Залежно від міри перетворення й питомої кількості вуглецю у вугіллі розрізняють чотири його типи:

- буре вугілля (лігніти);

- кам’яне вугілля;

- антрацит;

- графіт.

На Заході існує дещо інша класифікація - лігніти, суббітумінозне вугілля, бітумінозне вугілля, антрацити й графіти.

Антрацит - це викопне вугілля, що при своєму виникненні прогрівалося найглибше, вугілля найвищої міри вуглефікації. Характеризується великою густиною і блиском. Містить 95% вуглецю. Застосовується як тверде висококалорійне паливо (теплотворність 6800-8350 ккал/кг). Має найбільшу теплоту згоряння, але погано спалахує. Утворюється з кам’яного вугілля при підвищенні тиску й температури на глибинах близько 6 кілометрів.

Кам’яне вугілля - осадочна порода, що є продуктом глибокого розкладу решток рослин (дерев’янистих папоротей, хвощів і плаунів, а також перших