1. Технології збагачення сировини. Методи збагачення сировини

Збагачення корисних копалин - сукупність процесів первинної обробки мінеральної сировини, що мають на своїй меті відділення всіх цінних мінералів від порожньої породи, а також взаємне розділення цінних мінералів.

При збагаченні можливе отримання як кінцевих товарних продуктів (вапняк, азбест, графіт та інш.), так і концентратів, придатних для подальшої хімічної або металургійної переробки. Збагачення - найважливіша проміжна ланка між видобутком корисних копалин і їх використанням. В основі теорії збагачення лежить аналіз властивостей мінералів і їх взаємодій у процесах розділення - мінералургія.

Збагачення дозволяє суттєво збільшити концентрацію цінних компонентів. Вміст важких кольорових металів міді, свинцю, цинку в рудах складає 0,3-2%, а в їх концентратах - 20-70%. Концентрація молібдену збільшується від 0,1-0,05% до 47-50%, вольфраму - від 0,1-0,2% до 45-65%, зольність вугілля знижується від 25-35% до 2-15%. В задачу збагачення входить також вилучення шкідливих домішок мінералів (арсен, сірка, кремній тощо). Вилучення цінних компонентів у концентрат у процесах збагачення складає від 60 до 95%.

Операції обробки, яким піддають на фабриці гірничу масу, підрозділяють на:

- основні (власне збагачувальні);

- підготовчі і допоміжні.

Всі існуючі методи збагачення засновані на розходженні у фізичних або фізико-хімічних властивостях окремих компонентів корисної копалини. Існує ґравітаційне, магнітне,електростатичне, флотаційне, бактеріальне та ін.

Збагачення корисних копалин уможливлює подальшу ефективну металургійну, хімічну та іншу їх переробку. Крім того, попереднє збагачення корисних копалин дозволяє: