ідприємством звужується, підвищується ступінь однорідності виробництва і його ефективність [25,c.160].

При технологічній спеціалізації в самостійне виробництво виділяються стадії технологічного процесу (складальні, штампувальні тощо).

Поряд із спеціалізацією галузей, підприємств існує внутрішньозаводська спеціалізація, коли цехи, ділянки спеціалізуються на випуску окремих деталей, готових виробів. Одним із важливих напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі виробництва: ремонт обладнання, виготовлення інструментів і оснащення.

Переваги спеціалізації:

- виготовлення однорідної продукції сприяє підвищенню рівня кваліфікації працюючих (інженерів і робітників), а також створює умови для вдосконалення технологічних процесів їх механізації і автоматизації;

- спеціалізація як постійне виконання одних і тих самих робіт і виготовлення однієї і тієї ж продукції зменшує втрати часу на зміну одного виду робіт іншим;

- спеціалізація дає можливість кожному регіону виготовляти ті товари, які за його ресурсів можна виготовити найефективніше.

Недоліки спеціалізації:

- монотонність спеціалізованої праці;

- спеціалізація тісно пов’язана з кооперацією, а це означає сильну залежність від інших підприємств-партнерів.

в) Кооперування виробництва – це система тривалих (договірних) виробничих зв’язків між підприємствами, які спільно виготовляють певну продукцію, але зберігають господарську самостійність.

Для характеристики рівня кооперування використовують такі показники:

- питома вага комплектуючих, деталей, напівфабрикатів і заготовок, отриманих зі сторони в загальному обсязі продукції галузі або в собівартості виробів;

- кількість підприємств, які кооперуються із цим підприємством;