ВСТУП

Актуальність теми. У результаті реформування на селі відбулися зміни соціально-економічних умов функціонування аграрних підприємств та їх внутрішньої структури. Основою налагодження сталого розвитку ефективного й рентабельного функціонування цих організаційно-правових структур є фактори, пов’язані з виробничим процесом.

Виробництво є ядром фінансово-господарської діяльності агроформувань. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва шляхом удосконалення його структури пов’язане із необхідністю забезпечення продовольчої безпеки регіону та його економічного розвитку.

Одна з особливостей діяльності сучасних агроформувань – це кількісна і якісна недосконалість галузевої структури виробництва в них, що спричинює випуск неконкурентоспроможної продукції.

Економічна криза народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких чільне місце посідає недосконалість виробничої структури сільськогосподарських підприємств. Стан економіки аграрного сектору зумовлює активізацію пошуку шляхів виходу з кризи та розвитку підприємницької діяльності.

Державна політика в аграрному секторі повинна йти у напрямку пошуку оптимальної моделі трансформації економічних відносин суб’єктів господарювання. Останнім часом в Україні розроблюється деякі перспективні документи, пов’язані з розвитком аграрного сектору економіки. До них відноситься концепція аграрної політики в Україні.

Аграрна політика має бути направлена на розв'язання продовольчої проблеми; гарантування державної безпеки; корінне реформування економіки, соціальних і правових відносин в аграрному секторі; формування багатоукладної аграрної економіки; ефективну інтеграцію АПК до світового ринку й на захист вітчизняного сільськогосподарського виробника.