археології, етнографії, порівняльного мовознавства та ін.) Дослідження ведуться в руслі загальної історії релігії, історії даної релігії чи конфесії, країнознавчої історії релігій та конфесій. Історія релігії надзвичайно трудомістка для аналізу, це пов'язано і з відсутністю джерел, відмінностями методологічних позицій і точок зору. Неоднакові, зокрема, погляди вчених на такі проблеми: походження і стадії розвитку релігійних вірувань у первісному суспільстві; монотеїзм, політеїзм, час виникнення тих чи інших релігійних систем; принципи класифікації релігії і т.д. 
Історія релігії ставить перед собою наступні завдання: 
§ довести об'єктивне існування досліджуваного об'єкта, тобто тієї чи іншої релігії або сукупності релігійних уявлень; 
§ виявити за джерелами місце, час і умови появи об'єкта; 
§ відповідно до джерел простежити еволюцію об'єкта; 
§ проаналізувати характер взаємодії об'єкта з іншими соціальними та історичними явищами, зрозуміти його функції та роль у суспільно-культурній системі; 
§ розкрити причини зникнення об'єкта; 
§ розглянути вплив, який вчинила об'єктом на хід суспільно-історичного розвитку. 

Таким чином, зміст релігієзнавчого знання не зводиться тільки до філософського, в системі цього знання є соціологічні, психологічні, історичні та інші компоненти, що дають розуміння і опис певних сторін об'єкта за допомогою відповідних теорій і методів. 
3. Принципи, поняття і категорії релігієзнавства 

У релігієзнавстві реалізуються певні принципи. Вихідний принцип - сувора об'єктивність, конкретно-історичний розгляд предмета. Не прийнято абстрактністереотипи, згідно з якими «темна» або «світла» фарба заздалегідь призначається для живописання явищ релігії, а «істина» вважається надбанням якоїсь однієї концепції. Викладаються науково обгрунтовані положення, міцно встановлені факти; використовуються результати, отримані у світовому релігієзнавстві, філософії. 

Інший принцип - розгляд релігії в контексті розвитку духовної культури. Релігієзнавство займається дослідженням своєрідних її областей в їхній історії й сучасності, а значить, у своєму аспекті вирішує низку культурологічних проблем: виявляються особливості релігії як феномену культури, властивості релігійно-культурних утворень, специфіка релігійної філософії, моралі, мистецтва. 

Ще один принцип - аналіз світоглядних питань під кутом зору проблем буття людини, її сутності та існування, мети і сенсу життя, смерті і безсмертя,