Останнім часом форвардні операції широко використовуються для неторговельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріації прибутків тощо.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти.

Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Умови форвардного контракту полягають у тому, що:

- валютний курс фіксується на момент укладення форвардної угоди;

- реальна передача валюти здійснюється через певний обумовлений стандартний проміжок часу;

- під час підписання угоди ніякі попередні платежі не здійснюються;

- обсяги контрактів не стандартизовані.

Форвардний валютний контракт - це обов’язкова для виконання угода між банками про купівлю чи продаж у певний день у майбутньому визначеної суми іноземної валюти (при цьому валюта, сума, обмінний курс і дата платежу фіксуються в момент укладання угоди).

Форвардні валютні угоди — це позабіржові угоди, що не мають жорсткої стандартизації щодо строків виконання. Строки виконання цих угод - від 1 тижня до 5 років, найбільш поширені - 1, 3, 6, 12 місяців з дня укладення угоди [16,c.104].

Дата укладення форвардної угоди - це дата досягнення домовленості між клієнтом і банком щодо суми, валютного курсу та терміну. Дата валютування - це дата зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку. Звичайно вона визначається методом додавання до дати укладення форвардної угоди дати валютування спот-угоди й терміну дії форвардної угоди.