Вступ

Становлення в Україні підприємницької діяльності відбувається в складних соціально-економічних умовах.

     Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності. Вчені-економісти минулого виділяли три фактори виробництва:

1)праця;

2)земля;

3)капітал.

Розквіт країн з ринковою економікою свідчить про те , що економічні досягнення забезпечує вміла реалізація їх  підприємницького потенціалу як четвертого фактора виробництва. В законі  України “Про підприємництво“ зазначено , що підприємництво – це самостійний , господарюючий , статутний суб’єкт , який має право юридичної особи та здійснює виробничу і комерційну діяльність  з метою одержання прибутку (стаття 6).

     Перехід до ринку передбачає якісно новий стан економіки , що потребує значних змін в організації виробничої діяльності. Ці зміни полягають в розвитку вільного підприємництва через формування господаря-власника і становлення багатоукладної економіки.

     В теоритично-методологічному плані вихідною позицією вирішення проблеми є визнання різних форм підприємництва. Це вимоги будь-якої економіки, діяльності і господарювання об’єктивно необхідних в аграрному секторі. При цьому лише посилання на зарубіжний досвід не може бути відправним моментом для вирішення проблеми.

    Ринкова економіка передбачає наявність права власності, відповідної системи обліку та культури підприємництва. 

   Підприємство створює конкурентне середовище через стимулювання господарської активності, запровадження нової техніки і технології. Через основну мету – одержання прибутку – воно сприяє розвитку перспективних напрямів господарської діяльності, отже  з важелем зміни структури економіки, сприяє раціональному використанню ресурсів та забезпечує стимули до вис