- Бесемерівський і томасівський процеси
Із розвитком у ХІХ ст. машинобудування, військової техніки, транспорту виникла велика потреба в якісній сталі, яка не могла бути задоволена застарілими способами її виробництва - кричним, пудлінговим і тигельним.
Нова ера в металургії настала після створення в другій половині XIX ст. конвертерних процесів - високопродуктивних способів одержання рідкої сталі шляхом продувки чавуну окислювальними газами.
Першим із таких процесів був бесемерівський, названий за ім’ям його винахідника Генрі Бесемера. Він 1856 р. запропонував і в подальшому здійснив спосіб одержання рідкої сталі шляхом продувки чавуну стисненим повітрям через дно грушоподібної посудини, футерованої динасовою цеглою. Саму посудину Г. Бесемер назвав конвертером, що в перекладі з англійської означає перетворювач (чавуну на сталь) (рис. 1.1). З моменту виникнення бесемерівського процесу минуло майже 140 років, проте конструкція конвертера та ідея обробки чавуну окислювальними газами принципово не змінилися. Змінювалися лише форма і розміри посудини, склад і методи виготовлення вогнетривкої футеровки, розташування і конструкції дуттьових пристроїв, ускладнювалася технологія ведення плавки. Бесемерівський процес залишився найпростішим конвертерним процесом, що забезпечував виведення з чавуну лише трьох домішок - вуглецю, кремнію і марганцю.
Рис.1.1 Будова бесемерівського і томасівського конвертерів:
1 - цапфи; 2 - опорне кільце; 3 - горловина; 4 - зубчасте колесо приводу повороту; 5 - опорна станина; 6 - днище; V - повітряна коробка; 8 - патрубок