регулювання: наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм, надмірно великої кількості нормативно-правових актів. Своєю чергою, численні вади господарського законодавства зумовлюють необхідність його вдосконалення.

•         Право колективної власності

Відповідно до статті 133 ГК України основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна [1].

Слід відмітити, що господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (наприклад, права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 134 ГК України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому або їм майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правого режиму майна, передбачених ГК України [1].

Колективна власність в економіці України, яка прийшла на зміну традиційним колгоспно-кооперативній власності та власності громадських організацій, набуває сьогодні іншого характеру.

Економічне поняття колективної власності окреслює відносини з приводу приналежності матеріальних та інших благ організованій групі людей (колективу), тобто, являє собою колективну форму присвоєння цих благ [17, с. 156].

Колектив як єдиний суб’єкт присвоєння можуть складати, як робітники виробляючи матеріальні та інші блага, так і співвласники засобів виробницта,