- кредити банків, отримані суб’єктом права колективної власності;

- виготовлена продукція, отримані доходи та інше майно, набуте суб’єктом права колективної власності на законних підставах (субсидії, дивіденди від цінних паперів тощо) [16, с. 170].

Однак, не може бути об’єктом права колективної власності майно, вилучене з обороту, в т. ч. цілісні майнові комплекси, на базі яких здійснюється діяльність, що є монополією держави (діяльність, пов’язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням та реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охороною найважливіших об’єктів права державної власності [12].

Як правило, суб’єкт права колективної власності сам використовує належне йому майно своєю владою і в інтересах його учасників (членів). При цьому він може використовувати такі правові форми реалізації права колективної власності:

- право господарського відання при створенні суб’єктом права колективної власності унітарного підприємства – не власника, що має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності;

- право оперативного управління щодо створеної суб’єктом права колективної власності юридичної особи, якщо діяльність останньої фінансується засновником;

- оренда, на підставі якої об’єкти права колективної власності передаються в користування іншим особам [16, с. 171].

Таким чином, право колективної власності – це юридично визначене і забезпечене право організації – юридичної особи, створеної на базі об’єднання майна її членів (учасників), використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і в інтересах її членів (учасників).

Рішення задач