• спрямуванні розвитку і функціонування кримінального процесуального права в руслі поваги до свободи та особистої недоторканності особи.

Для з’ясування нормативного змісту забезпечення права на свободу та особисту недоторканність слід звернутися до положень ст. 12 КПК України [10]. Аналізуючи цю законодавчу норму, можемо виокремити наступні складові змісту зазначеної засади кримінального провадження:

• неможливість обмеження у праві на  свободу та особисту недоторканність жодного із суб’єктів кримінального провадження, інакше як у встановлених законом випадках;
• позитивний обов’язок держави в особі уповноважених нею органів доставляти кожного, кого затримано через підозру або обвинувачення  у вчиненні кримінального правопорушення або інакшим чином позбавлену свободи, у найкоротший строк до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання [11, с. 33];
• необхідність негайного повідомлення про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування її близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи;
• гарантія негайного звільнення кожного, хто тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб понад строк, встановлений у законодавстві;
• можливість притягнення до відповідальності, встановленої законом, винного у затриманні особи, взятті її під варту або обмеженні в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснених за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого КПК України.