1. Культурна цінність. Упродовж усієї історії релігійні мислителі, поети, письменники, художники і музиканти отримували натхнення для своєї творчості від спостереження за природою. Для кожного народу певні види рослин і тварин стають їхніми культурними або релігійними символами, набуваючи при цьому глибинного сакрального змісту. Відповідно, втрата таких видів означає, насамперед, втрату цілих пластів автентичної культури, збіднення культурного надбання народів і націй. Для багатьох корінних на­родів порушення стабільності видового та екосистемного різноманіття в місцях їхнього проживання ставить під загрозу існування самих цих народів. У традиційних уявленнях українців значне місце відводилося багатому і різно­манітному світу тварин. Звірі, птахи, плазуни, земноводні, комахи присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет і ворожінь тощо. Майже в усіх жанрах усної словес­ності рослинна символіка є одним з важливих засобів виявлення ставлення людини до природи [9].

Значення біорізноманіття є відображенням основоположних людських цінностей, а такі цінності суттєво відрізняються у різних суспільствах і для різних особистостей. Як приклад можна навести погляди сільських і міських жителів на дику природу. Люди, які щодня не мають справи зі слонами, цінують їх за велетенський розмір, харизму та розум. Ті ж люди, які живуть поруч зі слонами, вбачають у них загрозу для життя, урожаю і майна.

Цінність видів має ключове значення для прийняття рішень про їхню охорону, а біологію охорони природи часто називають наукою, що ґрунтується на судженнях про цінності. Коли ми оцінюємо біорізноманіття чи визначаємо пріоритети охорони видів, ми повинні вирішити, які види, популяції чи екосистеми потрібно вивчати, контролювати, управляти чи зберігати, і цей вибір залежить від наших поточних цінностей.

Отже, біорізноманіття є цінним з двох причин: перша – воно має право на існування, друга – воно використовується з різною метою.  Тобто цінність біорізноманіття внутрішня і зовнішня.