[16].
З літератури [3] відомо, що біорізноманіття знаходиться в основі структурної і функціональної організації живої речовини біосфери, визначає стабільність та стійкість екосистем.
Визначається кількістю, різноманітністю і мінливістю живих організмів. У найширшому розумінні це поняття синонімічне з «життям на Землі». Автори [9] виділяють два різних підходи: перший – це кількісна міра різних живих істот, другий – міра того, наскільки вони різні.
Г.В. Кобеньок [7] вирізняє наступні рівні біологічного різноманіття:
1. Видове різноманіття – це величезне різноманіття видів тварин, рослин і мікроорганізмів. Нині науковцям відомо близько 2,5 млн. видів живих істот. В наш час досить добре вивчені види птахів і ссавців, чого не можна сказати про такі дрібні організми, як комахи, гриби, кліщі, нематоди, бактерії й віруси. Вчені припускають, що загальна кількість видів на планеті становить від 3 до 30 млн. видів. Найбільша за кількістю видів група організмів – комахи, їх нараховують майже 1,5 млн. видів. Утім, ще не виявлено багато видів безхребетних тварин (комах та павукоподібних), грибів, бактерій.
2. Генетичне різноманіття – це сукупність генофондів різних популяцій одного виду або, іншими словами, різноманіття в межах кожного виду. Генетичне різноманіття забезпечує різноманіття видів. До генетичного різноманіття відносять існування в межах одного виду підвидів, рас, сортів, штамів, клонів, різновидів, форм тощо. Кожна особина виду має велику кількість генів, які і є джерелом її характерних рис. Прикладами генетичного різноманіття є різноманітність сортів сільськогосподарських культур та порід свійських тварин. Наприклад, зараз у світі існує більше 2000 різних сортів яблук.