Система облікових показників — це сукупність взаємопов’язаних, економічних і техніко-економічних показників, які відбивають фактичний стан господарських процесів на певному об’єкті управління і використовуються при розв’язуванні облікових задач у комп’ютерних ІС (наприклад, валові витрати, валові доходи, податок на додану вартість, податок на прибуток, фонд споживання, статутний фонд, виробіток тощо).
Єдину систему класифікації і кодування в АІС обліку становить сукупність загальнодержавних (підприємств, організацій, установ, галузей, видів діяльності, видів власності та ін.) і локальних (матеріалів, товарів, контрагентів і т. ін.) класифікаторів і програм їх ведення.
Неодмінною умовою бухгалтерського обліку є документування кожної господарської операції. Документування — це процес суцільного і безперервного відображення господарських операцій в документах.
Оскільки на підприємствах (організаціях, установах) здійснюється велика кількість різноманітних господарських операцій, існує множина різних за змістом і формою документів.
За змістом інформації, що в них міститься, та призначенням документи поділяються на первинні та зведені.
Первинний документ — це бланк установленої форми, заповнений потрібними даними і підписаний посадовими особами, що надає йому юридичної сили. Необхідна для відображення в бухгалтерському обліку інформація, яка міститься в прийнятих для обліку первинних документах, нагромаджується і систематизується в облікових регістрах (зведеній документації).
Отже, система первинної і зведеної документації, яка використовується в комп’ютерних ІС обліку, дуже різноманітна. Вона поділяється на нормативно-довідкову, оперативну, поточну, фінансову і звітно-статистичну. Нормативно-довідкові документи містять довідкові та нормативні дані, які забезпечують