1.1.          Елементи та етапи комунікаційного процесу

Комунікаційний процес  — це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільності при збереженні індиві­дуальності кожного її елемента. В окремих актах комунікацій реалізуються управлінська, інформативна, емотивна (така, що викликає емоції) і фактична (пов'язана із встановленням контактів) функції [13,с.65].

У своїй основі процес комунікації становить процес руху інформації в ланцюг «відправник — канал — одержувач», реальному або потенційному зв'язку у формі діалогу, а також впливу на керований об'єкт, який досягається в результаті обміну повідомленнями.

В процесі обміну інформацією можна виділити вісім базових елементів:

1. Відправник (англ. Sender) — передавач, що генерує ідеї або збирає інформацію і передає її. Ним може бути індивід або група разом працюючих людей. Джерелом також може бути громадський інститут або організація, хоча і в цьому випадку джерелом повідомлення буде певна особа, на яку покладається обов'язок по підготовці і передачі інформації.

При обміні інформацією відправник і одержувач проходить декілька взаємопов'язаних етапів: 1) зародження ідеї; 2) коду­вання і вибір каналу; 3) передача; 4) декодування. Обмін інформацією розпочинається із формулювання ідеї чи відбору інформації. Відправник вирішує, яку значну ідею чи повідом­лення слід зробити предметом обміну.

Іноді відправник не хоче думати або ж витрачає на обдуму­вання ідеї мінімум часу. Тобто, за висловом Шекспіра, «почи­нає говорити не почавши думати».

Відправник повинен знати свою аудиторію. Якщо у від­правника помилкові погляди про одержувача, то його кому­нікаційні зусилля виявляться ефективними. Ефективність комунікації підвищується, якщо пара «відправник — одержу­вач» гомофільна, тобто досягається високий ступінь подіб­ності за певними ознаками: