• Визначення мети оцінки конкурентоспроможності;
• Вибір групи підприємств-конкурентів;
• Визначення груп ключових показників конкурентоспроможності, які підлягають оцінюванню: показники маркетингового потенціалу, виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового, організаційної структури управління;
• Розрахунок одиничних, групових, інтегральних показників конкурентоспроможності для кожного підприємства;
• Обґрунтування висновку про рівень конкурентоспроможності об'єкта оцінки та розробка заходів, спрямованих на поліпшення або утримання конкурентних позицій.

Індикаторні методи визначення конкурентоспроможності потенціалу.

Суть методу різниць полягає у прямому визначенні переваг і недоліків підприємств-конкурентів за окремими індикаторами – показниками конкурентоспроможності.

Застосування даного методу передбачає порівняння підприємства, що оцінюється, тільки з одним підприємством-конкурентом.

За кожним ключовим показником конкурентоспроможності визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях

Метод рангів, на відміну від попереднього методу, передбачає порівняння об'єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі.

Оцінка рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства вимагає участі двох груп факторів: якісних (до якісних показників конкурентоспроможності віднесемо параметри, що характеризують ті властивості пива, завдяки яким воно задовольняє конкретні потреби покупців.)та кількісних (ціна).