свого престижу [11, с.123-127]. І якщо дитина має неуспіх у навчанні, отримує невисокі оцінки, то з точки зору самої дитини він буде мати невисокий статус у суспільстві. На тлі підвищеної тривожності і

невпевненості в собі формується найбільш несприятливий варіант навчальної мотивації  - мотиви уникнення невдачі і покарання [29]. Школяр перестає проявляти активність по відношенню до навчальної діяльності, відчувати до неї інтерес.

Виникнення стану вивченої безпорадності у молодших школярів та принципи його корекції:

Нами було розглянуто цілий комплекс особистісних змін, в основі яких лежить переживання неуспішності: неадекватна самооцінка, підвищена тривожність, знижений інтерес до навчання. Поведінково це проявляється в апатії, небажанні діяти. У психології останнім часом все частіше згадується феномен вивченої безпорадності, в розвитку якого Х. Хекхаузен виділив

чотири етапи:

Рішення здається можливим. Успіх і невдача пояснюються внутрішніми мінливими причинами. Ситуація знаходиться під контролем. Научіння безпорадності відсутня.  Рішення не досягнуто, завдання здається більш важким, ніж передбачалося. Успіх пояснюється зовнішніми мінливими причинами (випадковість), невдача - зовнішніми стабільними причинами (трудність задачі). Научіння безпорадності немає. Завдання видається занадто важким, мета - недосяжною. Невдача пояснюється відсутністю здібностей, контроль за ситуацією втрачено, научіння безпорадності. Завдання видається нерозв'язним в принципі [43,86].

За визначенням С.А. Шапкина, феномен вивченої безпорадності полягає «у зниженні у людини здатності до вирішення завдань, якщо перед цим він піддавався переживання неуспіху в завданнях». [48, с.156]. У результаті експериментального вивчення феномена вивченої безпорадності було

встановлено, що на його виникнення впливають попередній неуспішна і непідконтрольний досвід (непідконтрольний досвід - це нездатність суб'єкта зрозуміти причину неуспіху). Більш піддаються станом