У 2008 р. Верховна Рада України ухвалила Закон про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Тому вже восени 2009 р. українські представники вперше були представлені в якості спостерігачів на IV-й сесії Міжурядового комітету збереження нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що відбувалася в столиці Об’єднаних Арабських Еміратах місті Абу-Дабі.

На жаль, з часу прийняття Закону України про приєднання до Конвенції термін “нематеріальна культурна спадщина” не набув поширення ні серед суб’єктів діяльності у сфері культури, ні в правовому полі, що регулює цю діяльність. У практиці культурної діяльності сьогодні продовжують домінувати такі терміни “фольклор”, “традиційна культура”, “народне (аматорське)мистецтво”, “народні художні промисли”, які по суті є проявами нематеріальної культурної спадщини і значно звужують розуміння скарбниці нематеріальної культурної спадщини України.

Тому Конвенція залишається сьогодні чи не єдиним документом в українському правовому полі, яка не лише роз’яснює термінологію, а й визнає важливість нематеріальної культурної спадщини для розвитку суспільства та необхідність здійснення заходів щодо охорони цієї спадщини державами, які приєднались до Конвенції.

4 січня 2004 р. відповідним наказом Міністерства культури визначено перші об’єкти (елементи) нематеріальної культурної спадщини України та затверджено зразок відповідної облікової картки.

Ведення Переліку об’єктів (елементів) нематеріальної культурної спадщини доручено Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Мінкультури.

За інформацією заступника директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Віктора Вечерського, визнано об’єктами нематеріальної культурної спадщини України та в