Необхідність розроблення послідовної та чіткої державної політики щодо охорони нематеріальної культурної спадщини підтверджена:

1. Існуванням розгалуженої системи закладів культури, що здійснюють певні заходи по збереженню і відродженню нематеріальної культурної спадщини, у тому числі заходи по вивченню та виявленню народних традицій і звичаїв.

2. Існуванням творчого потенціалу, що проявляється через залучення громадян до самодіяльних (аматорських) колективів, діяльність яких базується на елементах нематеріальної культурної спадщини.

3. Бажанням фізичних осіб долучатись до нематеріальної культурної спадщини нашого народу, про що свідчить щорічне збільшення кількості міжнародних і всеукраїнських фольклорних фестивалів, свят традиційної народної культури та кількості учасників у них.

4. Існуванням різноманіття традицій, звичаїв і обрядів, які не лише зберігаються а й передаються новим поколінням, та є елементами нематеріальної культурної спадщини України.

5. Існуванням важливих ініціатив на рівні певної громади чи групи щодо охорони окремих елементів нематеріальної культурної спадщини, що потребують підтримки та поширення.

6. Відсутністю розуміння у суспільстві важливості нематеріальної культурної спадщини для розвитку держави.

7. Ризиком втратити носіїв нематеріальної культурної спадщини через їх смерть за віком, які є основним джерелом для забезпечення життєздатності цієї спадщини.

8. Відсутністю в культурній практиці України єдиної термінології та загальних методів щодо охорони нематеріальної культурної спадщини.

9. Відсутністю міжнародного співробітництва у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини на національному чи регіональному рівні.