12.1. Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи

Операційна система підприємства не може постійно функціонувати в одному й тому самому режимі. Необхідність зміни параметрів системи виникає з різних причин, серед яких особливе місце займає фактор зміни рівня зайнятості.

У зв’язку з цим природно постає завдання пристосування операційної системи до виконання заданого обсягу роботи шляхом установлення відповідних параметрів (кількість одиниць обладнання, час та інтенсивність його використання). Розгляд окремих положень цього питання, яке в цілому досить повно і детально досліджено Гюнтером Фанделем [12], буде здійснено на основі виробничої функції Гутенберга.

Застосовувані ресурси, такі як засоби праці, робоча сила, фізично до продукту не входять, не складають його матеріально-речову основу. Вони являють собою елементи виробництва, які здійснюють вплив на предмет праці у формі виконання операцій чи одиниць роботи, які загалом пропорційні обсягу кінцевої продукції, що виробляється. Обсяг роботи, виконуваної певним засобом праці, залежить від часу та інтенсивності його використання[1]. Останні умови, як правило, можуть варіювати у визначених межах, що дає змогу змінювати обсяг виконуваної роботи.

Щоб з’ясувати, як конкретно це відбувається, скористаємося поданою нижче формальною моделлю, яка аналітично показує названий вище зв’язок:

N = λt,                          (12.1.1)    , (12.1.2)    ,       (12.1.3)

де N — робота, що виконується засобом праці (із усіх засобів праці обмежимось для зручності надалі лише машинами та облад­нанням, які будемо називати агрегатами);

l — інтенсивність використання засобу праці (агрегату);

t — час використання агрегату;

,  та ,  — відповідно нижні та верхні межі інтервалів, у яких можуть варіювати інтенсивність та час роботи агрегату.

Якщо, скажімо, значення l і t зафіксовані з урахуванням обмежень 12.1.2, 12.1.3 на рівні відповідно l^* і t^*, то N зафіксується на рівні N^*=l^* × t^*.

Цей же обсяг роботи може бути виконаний шляхом використання деякої іншої комбінації (t, l), для якої правильно:

,   ,                        λt = N^*,            l ¹ l^*, t ¹ t^*.

Знайти конкретні значення таких комбінацій у разі потреби не становить труднощів.

Зафіксувавши, наприклад, значення t на рівні , знаходимо значення . Якщо для λ¢ правильно , то альтернативний варіант досягнення заданого обсягу роботи знайдено.

Якщо на підприємстві для виготовлення кінцевого продукту є n функціонально однакових машин одного й того самого виду, то при використанні m машин з однаковим часом та інтенсивністю роботи одержимо кінцеву продукцію в обсязі

,   ,   ,   .

Отже, стає очевидним питання, які форми адаптації можуть бути використані підприємством при зміні зайнятості його операційної системи.

Якщо значення показників кількості агрегатів m і часу їх роботи t — задані та незмінні, то запланований обсяг роботи може досягатися шляхом зміни інтенсивності роботи машин l. У цьому разі має місце адаптація машин до заданого рівня зайнятості за інтенсивністю.

Зміна інтенсивності l може відбуватися тільки в межах нижньої і верхньої границі  і  відповідно до технічних характеристик агрегатів.

При заданих і незмінних кількості агрегатів m та інтенсивності їх використання l варіюватися може час роботи t. У цьому випадку говорять про адаптацію до зміни обсягу випуску кінцевої продукції за часом роботи. Регулювання часу роботи t також може здійснюватися в проміжку між мінімальною та максимальною величинами  і .

Якщо задані і незмінні інтенсивність l і час роботи t, використовуватися може різна кількість m агрегатів. У цьому випадку мова йде про адаптацію до зміни обсягу виробництва за кількістю агрегатів.

Верхня межа кількості агрегатів визначається числом наявних на підприємстві агрегатів одного і того самого функціонального призначення.