Рис. 8.2. Форми і системи оплати праці
При відрядній оплаті праці величина заробітку визначаєть-
ся відрядною розцінкою за одиницю продукції (роботи) і кількістю останньої. Таким чином, ця форма заробітної плати стимулює передусім кількісний результат праці — її продук-
тивність. Чим більша продуктивність праці, тим вищий заро-
біток (рис. 8.3). При цьому затрати заробітної плати на одиницю продукції (Зо) залишаються незмінними — на рівні відрядної розцінки. На рис. 8.3 вони показані лінією, паралельною осі N.
Основні переваги відрядної заробітної плати полягають у тому, що, як уже зазначалося, вона забезпечує прямий зв’язок між оплатою праці та її кількісним результатом і за належних умов видається справедливою.
Важливо і те, що обчислення заробітку є методично простим і зрозумілим для кожного працівника.
Рис. 8.3. Залежність між заробітною платою (З) і
обсягом виробництва (N) при відрядній оплаті праці:
Nн — норма виробітку; Зт — тарифна зарплата;
Зф — фактична зарплата; Зо — зарплата на одиницю продукції
Водночас, відрядна форма оплати праці має певні недоліки, які проявляються по-різному, залежно від конкретних умов. До них належать:
· можливе послаблення уваги до якості продукції з боку виконавців технологічних операцій з метою спрямування всіх зусиль на кількісний аспект роботи;
· спокуса порушення оптимальних режимів технологічних процесів, їх надмірної інтенсифікації, недодержання регламенту обслуговування машин, техніки безпеки, що призводить до додаткових витрат;
· складна і трудомістка робота з нормування праці й установлення норми виробітку (Nн) і відрядних розцінок (Зо), спорадичне невдоволення робітників їх рівнем.
Отже, відрядна оплата праці потребує посиленого додержання режимів технологічного процесу, регламенту його обслуговування і якості продукції.
Відрядну оплату праці раціонально застосовувати за таких умов:
· можливе чітке кількісне вимірювання результатів праці та їх залежності від одного або кількох працівників (бригади);