оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку.
Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе. Цю частину виручки і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом.
Контрольні питання по темі:
1. Відмітні риси нематеріальних ресурсів.
2. Характеристика об’єктів інтелектуальної власності.
3. Комерційна таємниця, як об’єкт інтелектуальної власності.
4. Характеристика нематеріальних активів підприємства.
5. Призначення патенту, ліцензії.
6. Послідовність оцінки вартості нематеріальних активів.
7. Основні методи оцінки вартості нематеріальних активів.
Тема 7. ОБОРОТНІ КОШТИ
ПЛАН
7.1. Загальна характеристика оборотних коштів.
7.2. Нормування оборотних коштів.
7.3. Ефективність використання.
Ключові слова і терміни: оборотні кошти; структура (елементний склад); нормовані оборотні кошти; методи нормування; норматив оборотних коштів у виробничих запасах; норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві; коефіцієнт наростання витрат; показники ефективності використання.
7.1. Загальна характеристика оборотних коштів.
На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію — виробничу. На цій таки стадії в процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.
Оборотні кошти — це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.
Формування й регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це виокремлюють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також розподіляють їх на нормовані й ненормовані (рис. 7.1).
Певне практичне значення мають з'ясування та оцінка структури оборотних коштів. Вони (кошти) використовуються ефективніше тоді, коли більша їхня частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу — лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів підприємства не бере безпосередньої участі у створенні вартості продукції, що виготовляється.
За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу — 28% (з них близько 17% — вартість готової продукції, а 6% — грошові кошти).