в) за моментом виникнення:
— первинна;
— похідна;
г) за сталістю змісту:
— умовно-стала;
— умовно-змінна;
д) за характеризованими сутностями:
— інформація про предмети (деталі, вироби, устаткування);
— інформація про процеси (технологія опрацювання, технологія виготовлення);
е) за елементами структури:
— реквізит;
— показник;
— масив;
— інформаційний потік;
— інформаційна база.
Розгляньмо дещо детальніше останню ознаку класифікації ЕІ, оскільки вона визначає характер можливих дій з цим видом інформації.
З погляду логіки управління та розміщення інформації на носіях прийнято розрізняти логічну та фізичну структури інформації. Фізична структура визначається типом відповідного носія (папір, магнітна стрічка, магнітний диск тощо).
Під логічною структурою інформації мають на увазі таку структуру, яка враховує погляд користувача (управління). Наведемо приклад — аналогію з процесу природного спілкування (обміну інформацією) між людьми. Серед елементів та рівнів такого спілкування традиційно виділяють такі: літера ® склад ® слово ® речення ® абзац тощо.
В ЕІ подібна логічна структура може бути подана таким чином:
Під символом розуміють елементарний нетрадиційний сигнал інформації, яка не має самостійного значення (літера, цифра, знак).
Реквізит — це найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні і яка відображає кількісну чи якісну характеристику сутностей (об’єктів, процесів тощо) предметної області.
Реквізит-ознака (Rоз) містить якісну характеристику суттєвості, що дозволяє виділити (ідентифікувати) об’єкт із множини різних об’єктів.
Реквізит-основа (Rос) містить кількісну характеристику об’єкта, що визначає його стан.
Поділ реквізитів на різновиди можна подати таким чином (рис. 1.5):
Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту виявляється в його назві (наприклад професія), а значення реквізиту «професія» — це назва конкретної професії (наприклад токар, фрезерувальник, технолог тощо).