Економіка підприємства
149

Опрацювання і впровадження запроектованих технологічних процесів на великих підприємствах масового виробництва здійснюється поетапно в технологічних лабораторіях, експериментальних цехах, а остаточно — в цехах основного виробництва в міру готовності технологічної документації і спеціального оснащення. Технологічний процес уважають запровадженим (освоєним), коли виготовлення деталей, складання вузлів і виробу в цілому здійснюється відповідно до встановлених регламенту і вимог.

Сучасна техніко-технологічна база підприємства дає змогу виготовляти ту саму продукцію різними способами. Проектуючи технологічний процес, слід оцінити можливі варіанти технології і вибрати з них оптимальний, тобто найекономніший варіант за даних виробничих умов. Таке завдання здійснюється за типовою методикою визначення економічної ефективності технічних нововведень та інвестицій.

11.6. Суспільні форми організації виробництва

На різногалузевих підприємствах під впливом науково-техніч­ного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси дальшого усуспільнення й суспільного поділу праці. Ці процеси проявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва. Серед них провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші форми його організації — деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої об’єктні види та показники рівня розвитку (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

ОБ’ЄКТНІ ВИДИ Й ПОКАЗНИКИ РІВНЯ РОЗВИТКУ
СУСПІЛЬНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Форми
організації

Об’єктні види

Показники рівня розвитку

Концентрація
(деконцентрація)

n Агрегатна

n Технологічна

n Заводська (фабрична)

· Середній розмір підприємства

· Частка великих підприємств

· Частка дрібних і середніх підприємств

Спеціалізація

n Предметна

n Подетальна (повузлова)

n Технологічна (стадійна)

n Функціональна

· Частка основної (профільної) продукції в загальному її обсязі

· Кількість видів технологічно однорід­них виробів

· Частка продукції подетально (техно­логічно) спеціалізованих підприємств і цехів у загальному її обсязі

Конверсія

n Предметно-функціональна

· Частка цивільної продукції (продукції перепрофільованих виробничих ланок) у загальному обсязі виробництва

Кооперування

n Предметне (технологічне)

n Галузеве (міжгалузеве)

n Регіональне

n Міждержавне

· Частка покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі продукції

· Коефіцієнт кооперування (кількість підприємств-суміжників у розрахунку на один вид кінцевої продукції)

· Частка окремих видів кооперованих поставок у загальному їхньому обсязі

Комбінування

n Вертикальне (поєднання послідовних стадій обробки сировини)

n Горизонтальне (на базі
комплексного використан­ня вихідної сировини)

n Змішане

· Частка виду продукції, виробляється
комбінатом (комбінатами) у загальному обсязі її виробництва в країні

· Частка напівфабрикатів, що переробляється на інший продукт за послідовною технологією

· Коефіцієнт комбінування (співвідно­шення валового обороту й товарної продукції)

Диверсифікація

n Різногалузева техноло-
гічно не зв’язана

· Частка продукції інших галузей (непрофільних видів) у загальному її обсязі

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації: агрегатну — збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування; технологічну — укрупнення виробничих одиниць (цехів, відділів, виробництв) підприємства; заводську (фабричну) — процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об’єднань); що здійснюється на засаді агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Заведено розрізняти абсолютний і відносний рівні концентрації виробництва. Перший характеризується середнім розміром підприємств тієї чи тієї галузі народного господарства, другий — часткою великих підприємств за певним показником. Для визначення відносного рівня концентрації виробництва всі підприємства групують за їхніми розмірами. Групувальною ознакою може бути чисельність персоналу,