Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку 
віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — їхню номінальну вартість.
Рентабельність продукції (
) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою
, (17.8)
де 
— прибуток від реалізації продукції за певний період;
— повна собівартість реалізованої продукції.
Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.
У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (
) розраховується формулою:
, (17.9)
де 
— відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.
Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут служать оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.
Оборотність активів (
) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто
, (17.10)
де 
— виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; 
— середня величина активів за той самий період.
За цих умов середня тривалість одного обороту (
) становитиме
, (17.11)
де 
— кількість календарних днів у періоді.
Оборотність товарно-матеріальних запасів (
) виражається кількістю оборотів за певний період:
, (17.12)
де 
— повна собівартість реалізованої продукції за певний період; 
— середня величина запасів у грошовому виразі.
Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської і кредиторської заборгованості.
Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (
) обчислюється за формулою
, (17.13)
де 
— дебіторська заборгованість (заборгованість) покупців; — кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90); 
— обсяг продажу продукції за розрахунковий період.
За період платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а провадження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з’ясування причин.
Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (
) визначається співвідношенням:
, (17.14)
де 
— величина кредиторської заборгованості постачальникам; 
— обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.
Скорочення за інших однакових умов не визначається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.
Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.