СППР забезпечують реалізацію таких важливих концепцій побудови інформаційних систем, як інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, робастність, керованість [19, 20].
Інтерактивність — це можливість відгукуватись на дії користувача в процесі розв’язування задачі.
Інтегрованість — забезпечення сумісності всіх складових частин системи у процесі її функціонування.
Потужність — спроможність системи вирішувати широку гаму питань.
Доступність — здатність системи в сприятливій формі і в необхідний час задовольняти потреби користувачів.
Гнучкість — можливість системи адаптуватися до різних ситуацій і змін потреб.
Надійність — здатність функціонувати протягом відповідного часу.
Робастність (robustness) — міра здатності системи відновлюватися при виникненні помилкових ситуацій.
Керованість — можливість контролю користувачем дій системи і втручання в них у ході розв’язування задачі.
Поділяють СППР на два покоління. Перше — у 1970-80 роках, на великих ЕОМ, друге — з 1980 року і досі, переважно на ПЕОМ.
Перше покоління характеризувалось обробкою і оцінкою великої кількості даних, використанням баз даних, моделей для спеціальних проблем, користувацьким інтерфейсом, доступним для програмістів.
Для другого покоління властивий більш дружній інтерфейс зі звичайною мовою і безпосередньою роботою користувача, допомога ЕОМ в генеруванні постановок задач і формуванні критеріїв, допомога в розв’язуванні задачі шляхом генерування і вибору моделей, зборі і обробці даних, допомога в аналізі типу «Що..., якщо...?» і інших з поясненням ходу розв’язування.
12.2 Структура СППР
Типова СППР складається з трьох основних компонентів (підсистем): інтерфейсу користувача, бази даних і бази моделей (див. рис. 12.1.).
Інтерфейс користувача дозволяє особі, котра приймає рішення(ОПР), виконувати діалог з системою, використовуючи програми вводу, формати і технології виводу.