число дописується праворуч від основного коду і вважається його складовою частиною. Контрольне число розраховується за взятою розробниками кодів формулою. Наприклад, для розрахунку контрольного числа К це може бути така формула:
К= 11 – (остача від ділення у виразі
),
де А і — значення і-го розряду коду; В і — співмножник і -го розряду коду; 11 — модуль.
Співмножниками до значень розрядів кодів можуть бути довільні числа, але найчастіше береться натуральний ряд чисел. Модулем може бути число 9, 13, або інше непарне число. Визначимо контрольне число до основного коду 2137 за наведеною формулою.
Основний код — 2137;
співмножники — 4321.
Тоді К=11 – (остача від ділення 
) = 11 – 2 = 9.
Контрольне число дорівнює 9, а повний код – 21379 (якщо К=10 чи 11, то К береться 0 чи 1) . При введенні такого коду в ЕОМ машина сама виконує розрахунок за цією формулою і порівнює результат з контрольним числом у коді. Їх незбіг свідчить про помилку в коді, яку за наявності відповідного алгоритму може знайти і виправити сама ЕОМ.
У процесі автоматизованої обробки інформації її кодування дозволяє зменшити обсяг пам’яті для зберігання та обробки інформації, прискорити процес її пошуку, передавання й обробки. Тому до кодів і кодування висуваються відповідні вимоги. Коди мають бути: переважно цифровими і буквено-цифровими; мати мінімальну довжину і забезпечувати автоматичне групування інформації; включати всі об’єкти номенклатури; єдиними для всіх ділянок планування, обліку та аналізу; забезпечувати можливість передавання інформації на різні рівні управлінської системи.
Процес класифікації та кодування складається із взаємопов’язаних етапів:
1. Вивчення об’єкта, задач та інформації, що підлягає кодуванню.
2. Визначення класифікаційних ознак, множин і підмножин класифікації.
3. Групування інформації згідно з обраною класифікацією.
4. Вибір методів і систем кодування, присвоєння кодів.
5. Друкування і розмноження класифікатора.
6. Впровадження і використання класифікатора.