всіх повідомлень, застосовуються декілька кодів різної довжини з відповідною спроможністю виявляти та виправляти помилки. Це дає змогу зменшити середню довжину кодових комбінацій nсер, якими кодуються окремі знаки повідомлень різної категорії. Якщо позначити: N1, N2, N3 – кількість знаків ( кодових комбінацій ) у повідомленнях, відповідно, першої, другої та третьої категорій; N = N1+N2+N3 – загальна кількість знаків ( кодових комбінацій ) у повідомленнях всіх категорій; n1, n2, n3 – довжина кодових комбінацій, якими кодуються знаки повідомлень, відповідно, першої, другої та третьої категорій, тоді
n cep= |
N1n1+N2n2+N3n3 |
|
N |
. |
Зонний спосіб стиснення застосовується при передачі пові-домлень з обмеженим числом знаків у них, наприклад, телеграфних. Це дає змогу замість передачі 128 або 256 знаків довжиною у 1 байт обмежитися передачею 48...64 знаків довжиною у 1/2 байта. Це стає можливим, якщо з 16 двійкових тетрад ( чотирибітових ком-бінацій ), наприклад, 12 виділити на передачу знаків повідомлень, а решту з 4 комбінацій – на позначення зон, в яких розташовані відпо-відні знаки. Як правило, у кодовому слові вторинного алфавіту перші 4 розряди будуть становити зону, а 4 інші – знак. Кількість комбінацій вторинного алфавіту у даному разі буде N = 4 ´12 = 48.
Для виконання зонного стиснення повідомлень потрібно знаки ( літери і цифри ) вторинного алфавіту розбити на зони, по 12 у кож-ній зоні. При цьому, якщо у тексті зустрічаються поряд знаки, які належать до однієї зони, її номер вказується тільки перед першим знаком, а запис наступних знаків обмежується записом їх знаковою частиною.
Для того, щоб знаки, які мають однакові зони, утворювали більш довгі послідовності при створенні кодових слів, у вторинному алфавіті необхідно враховувати статистичні характеристики алфавіту,