(підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності) [10].

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи: фаза передкризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); фаза кризи, яка загрожує подальшому існуванню підприємства й потребує негайного проведення фінансової санації; кризовий стан, який не сумісний із подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації (за режимами самоліквідації або через систему банкрутства).

Доволі важливим є питання своєчасної ідентифікації фінансової кризи на підприємстві. Основними джерелами інформації під час аналізу фінансової сфери є баланс підприємства; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал. Взагалі аудит фінансової сфери передбачає оцінювання динаміки та структури валюти балансу; аудит власного капіталу; аудит позичкового капіталу та кредиторської заборго­ваності; оцінювання ліквідності активів підприємства та його платоспроможності; аудит інвестицій; аналіз дебіторської заборгованості; аналіз Cash-Flow (обсяги чистих грошових потоків, утворюваних у результаті операційної та інвестиційної діяльності, які залишаються в розпорядженні підприємства на певному періоді); оцінювання ділової активності підприємства. Студентам варто повторити методи обчислення показників, використовуваних для проведення позначених видів аналізу.

Наступним питанням розглядуваної теми є оцінювання схильності підприємства до банкрутства. Студентам варто звернути увагу на основні моделі, які найчастіше застосовують для такого оцінювання, а саме: двофакторну модель оцінювання банкрутства; Z-розрахунок Альтмана; модель на основі рейтингової оцінки (Сайфулін, Кадиков); модель У. Бівера; модель Спрингейта; загальну універсальну дискримінантну функцію. Перелічені методи мають свої переваги та обмеження щодо можливостей їх використання на українських підприємствах. Студенти мають проаналізувати зміст цих методів та визначити, наскільки критерії та константи, що характерні для цих підходів, є універсальними, тобто наскільки точними можуть бути прогнози за цими методами для умов діяльності українських підприємств.

Останнє питання цієї теми стосується розробки та впровадження заходів, спрямованих на подолання кризових явищ у фінансовій системі підприємства. Система заходів щодо подолання фінансової кризи поділяється на оперативні (негайні, надзвичайні), тактичні та стратегічні.

До надзвичайних заходів із подолання фінансової кризи належать: заходи, що мають на меті призупинити «відтік» готівки (за­морожування рахунків до оплати; одержання короткострокових поступок з оплати боргів; визначення й оплата термінових зобов’язань; призупинення витрат на модернізацію обладнання, підвищення кваліфікації і т. ін.), а також інтенсифікувати «притік» готівки (продаж/здавання в оренду основних чи фондів устаткування; відмова від закупівлі малоспоживаних видів сировини і матеріалів на користь найбільш необхідних; розгляд варіантів кредитування і т. ін.). Тактичні заходи можуть набирати вигляду постійно-діючих планів або спеціальних планів із фінансового оздоровлення. Прийняття рішень щодо змісту та часових характеристик заходів залежить від типу та глибини фінансової кризи (детальніше — див. тему 10).

Для фінансового оздоровлення підприємства залежно від причин формування кризових явищ у його фінансовій підсистемі застосовують заходи в таких напрямках: подолання кризи платежів; реструктуризація кредиторської заборгованості, зокрема за основним боргом, санкціями тощо; забезпечення достатнього рівня надходження коштів; економія поточних витрат тощо. Реструктуризація заборгованості — один із найважливіших заходів, що дає змогу забезпечити базу для подальших антикризових перетворень в організації. Фінансова реструктуризація посідає чільне місце в загальному процесі реструктуризації підприємств. Заходи виходять за межі суто фінансових важелів та потребують участі практично всіх підрозділів підприємства.

Фінансове оздоровлення може існувати у формі фінансової санації. Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація розглядається як система заходів, до яких вдаються під час провадження у справі про банкрутство, аби запобігти визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, і які спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів завдяки кредитуванню, реструктуризації підприємства, боргів та капіталу і (або) зміні організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація може здійснюватися з ініціативи власників або кредиторів підприємства, що передбачає поглинання фірми, яка перебуває на межі банкрутства іншою компанією; випуск нових цінних паперів для мобілізації грошового капіталу; збільшення кредитів та державних субсидій; зменшення відсотків за облігаціями, які раніше було випущено, та відстрочку їх погашення; реструктуризацію заборгованості; повну або часткову купівлю дер­жавою акцій підприємств.Санаційні заходи можуть оформлятися у вигляді плану або програми, які різняться