виробничої ланки за рахунок нового сприймання місця і ролі виробництва як такого, його нової, стратегічної орієнтації; максимально чітку взаємодію із зовнішніми партнерами, що беруть участь у науково-дослідних, проектно-конструкторсь­ких, маркетингових та інших роботах зі створення нової продукції на засадах зовнішнього кооперування.

Основні напрямки роботи виробничого підрозділу в умовах кризи такі: підтримка функціонування виробничих потужностей; прийняття рішення про здачу в оренду вільних потужностей; закриття (перепрофілювання) збиткових підрозділів; зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції; розгляд можливості використання нових прогресивних матеріалів, технологій, обладнання.

7.2. Термінологічний словник

Аритмічність — порушення порядку здійснення виробничого процесу в часі і просторі, який базувався на рівномірності дій та визначених пропорціях між роботою окремих виробничих ланок стосовно номенклатури, обсягів виробництва та календарних строків, чим забезпечувалося злагодженість усього виробничого процесу, безперервність та своєчасність виготовлення продукції. Протилежність ритмічності виробництва.

Виробничий потенціал — система взаємозв’язаних та певною мірою взаємозамінних елементів, що виконують різні функції у процесі забезпечення випуску конкурентоспроможної (або ні) продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства.

Виробничо-технологічна реструктуризація — зміна базових елементів підприємства, перехід його на нову технічну та організаційну основу. Полягає в перетворенні виробничої підсистеми — виробничої структури підприємства, методів та форм організації виробництва, технічної бази, технологічних процесів.

Криза виробництва, або виробничо-технологічна криза — тип локальної кризи, яка пов’язана зі зниженням ефективності виробництва або його зупинкою через такі фактори, як моральне і технологічне старіння основних фондів, псування або загибель оборотних фондів, неефективне використання техніки та технології.

Технологічний ризик — недосягнення бажаних результатів у процесі розробки та впровадження інновацій, особливо в умовах, коли вони випереджають техніко-технологічні можливості виробництва.

7.3. План семінарського заняття за темою

Студент має знати:

· сутність та способи визначення виробничого потенціалу підприємства, зв’язок виробничого та науково-технічного потенціалів;

· причини та симптоми виробничо-технологічної кризи підприємства, її місце у формуванні системної кризи;

· види політики подолання виробничо-технологічної кризи підприємства; сутність виробничо-технологічної реструктуризації, сутність технічного ризику;

· місце інноваційного процесу в подоланні кризи підприємства, методи його організації та характеристика підсистем підприємства, які мають брати участь у антикризових заходах щодо перебудови виробництва;

· методи формування виробничо-технологічних стратегій та оформлення їх у вигляді відповідних планових документів.

Студент має вміти:

· розраховувати параметри наявної виробничо-управлінської системи, аналізувати здобуті дані;

· визначати рівень та способи використання наявного виробничого потенціалу;

· визначати політику та розробляти основні заходи щодо виробничо-управлінської реструктуризації;

· розробляти стратегії стабілізації та розвитку виробничо-технологічної системи підприємства й формувати відповідні планові документи;

· наводити приклади «антикризової складової» в управлінських підсистемах, що відповідають за виробничо-технологічний розвиток.