Педагогічна практика: вдосконалення викладання безпеки життєдіяльності та основ охорони праці у вищих навчальних закладах України
19

Одним з шляхів вирішення проблем безпеки життєдіяльності людини є формування нового мислення, що спрямоване на зміну підходів щодо визначення мети, шляхів і методів розвитку цивілізації як необхідного чинника виживання людства. Освіта та виховання у сфері безпеки життєдіяльності мають забезпечити формування цілісного знання і мислення, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень на рівні людини, сім'ї, суспільства, держави.

Як зазначено у доповіді В.Шинкарука «Основні напрями модернізації структури вищої освіти України», вища освіта є фундаментом людського розвитку і прогресу суспільства, виступає гарантом індивідуального розвитку, сприяє формуванню інтелектуального, духовного та виробничого потенціалу суспільства. Розвиток держави, структурні перетворення повинні гармонійно поєднуватися з модернізацією освіти для того, щоб задовольнити потреби й прагнення людей, особливо молоді, встановити нову систему суспільних цінностей у сфері діяльності як в громадському, так і приватному секторах.

Адаптованість системи освіти та професійної підготовки до динамічних змін кон'юнктури попиту та пропозиції на світових ринках праці, підготовка робочої сили, професійно-кваліфікаційні параметри якої відповідають потребам соціально-економічного розвитку суспільства, виступають як визначальні чинники росту конкурентоспроможності людських ресурсів.

В Україні ж традиційно 85% керівників промисловості та сфери державного управління мають інженерну освіту, 13% - економічну і лише 2% - гуманітарну. За прогнозами фахівців, такий стан залишатиметься ще довго. У США ж серед керівників - лише 2% фахівців технічного профілю, інші - економісти, психологи, юристи і професійно підготовлені менеджери.

Між суспільними потребами і професійною освітою склалися певні суперечності: існуюча система підготовки кадрів не забезпечуючи належної кількості професійних керівників, а у змісті фахової освіти інженерів, які становлять більшість керівників, не передбачено кваліфікованої економічної підготовки тощо. Найважливішою характерною рисою майбутнього економіста є володіння логікою пошуку ефективних рішень, вмотивована оцінка пріоритетів, розгляд варіантів, що випливають з конкретної ситуації.