РОЗДІЛ 1. Теоретично-концептуальні та методологічні аспекти дослідження політичної системи Республіки Туніс

1.1. Стан наукового вивчення політичної системи та політичного режиму Республіки Туніс

Поняття політична система носить багатоаспектний характер. Тим і пояснюється неоднозначність підходів в його аналізі.

Якщо розглядати систему в інституційному плані, то її можна звести до сукупності державних і недержавних інститутів і норм, в рамках яких проходить політичне життя даного суспільства.

В іншому варіанті підкреслюється владний аспект політичної системи і її визначення пов'язується, головним чином, з узаконенням державного примусу як засобу регуляції взаємин між людьми.

В третьому - політичну систему розглядають як систему авторитарного (за допомогою влади) розподілу цінностей в суспільстві.

Кожен з названих підходів буде коректним за умови конкретної вказівки аспекту визначення поняття. У 50-х роках XX ст. системний підхід став широко використовуватися для дослідження політики в західній, особливо американській, політології. Системний аналіз дає можливість установити, що політична система складається з багатьох елементів, елементи складають єдине ціле, система взаємодіє з навколишнім середовищем.

Як свідчать історичні факти, перші уявлення про систему як сукупність елементів, що знаходяться в структурному взаємозв’язку один з одним та утворюють певну цілісність, виникли в античній філософії (Платон, Аристотель). Сприйняті від античності принципи системності, в подальшому системні погляди, були сформульовані Р. Декартом та Дж. Локком, розвинуті в концепціях М. Каузанського, Б. Спінози, системність як стиль мислення знайшла найбільш чітке відображення в теорії пізнання І. Канта, а потім – у філософії В. Г. Ф. Гегеля.