предметом домовленості сторін публічно-правових (податкових) відносин [3, с. 19]. Крім того, застосування процедури податкового компромісу може виступати надзвичайно вигідним засобом для фінансових махінацій і зловживань як з боку платників податків, так і з боку контролюючих органів .

Важливим у процесі наукового осмислення змісту податкового компромісу є досвід країн, які мають значні досягнення в цій сфері. Так, у Німеччині, Ірландії, Канаді, Швейцарії, Нідерландах податкові органи нараховують податок у меншому розмірі або взагалі звільняють від оподаткування платника за умови, що виконання податкового обов’язку у даному конкретному випадку було б несправедливим тягарем. При цьому В. Кротіна як переваги наводить:

– забезпечення ефективного контролю податковими органами дотримання платниками податків податкового законодавства;

– передбачуваність оподаткування бізнесу завдяки можливості вирішення складних питань у цій сфері через відкритий діалог з податковими органами [2].

Заслуговує на увагу практика застосування податкового компромісу у США. Зокрема, згідно із правом цієї держави, пропозиція компромісу дозволяє сплатити податкову заборгованість у меншій сумі, ніж зобов’язаний сплатити платник податку, у разі якщо повністю сума не може бути сплачена або така сплата спричинить фінансові труднощі. Податкове управління (служба) розглядає унікальний набір фактів та обставин, що стосуються платника податків: можливість оплати, дохід, витрати тощо.

Отже, можна стверджувати, що можливості реалізації „податкового компромісу” залежать від конкретної макроекономічної ситуації. Зокрема, в умовах економічного зростання фіскальна функ­ція податків може успішно виконуватись при поступовому зниженні подат­ко­вих ставок за рахунок розширення податкової бази. В Ук­раї­ні сформувались макроекономічні передумови для реалізації принципів рівно­мірного розподілу податкового