А. Курно, використовуючи тезу А. Сміта про відсутність в учасників конкурентного ринку влади над цінами, у властивому йому математизованому вигляді визначає горизонтальний характер індивідуальної кривої попиту в умовах конкуренції. Цим самим він зробив перший крок до формування моделі ринку досконалої конкуренції, яка видозмінила значення категорії "конкуренція" на десятки років. Відбулася заміна динамічного підходу до розуміння конкуренції як процесу, що забезпечує розвиток економіки, рух від нерівноважного до рівноважного стану економіки, на статичний підхід, що визначає конкуренцію як певний, визначений стан ринку [9].

Істотні аспекти, що доповнюють модель досконалої конкуренції, але з позиції закону вартості, запропонував в «Капіталі» К. Маркс: «... очевидно, закон вартості регулює ціни виробництва. Тільки конкуренція капіталів в різних галузях виробництва створює ціну виробництва, яка вирівнює норми прибутку різних галузей ».

Неокласична школа ще більш точно і повно представила вплив досконалої конкуренції на цінову систему. А. Маршалл обґрунтував механізм автоматичного встановлення рівноваги на ринку за допомогою досконалої (чистої) конкуренції і дії законів граничної корисності та граничної продуктивності [9].

Таким чином, до середини ХХ століття сформувалися загальні уявлення про сутність конкуренції та її основні моделі: досконалу (чисту) конкуренцію, монополістичну, олігополістичну конкуренцію та чисту монополію.

Струнка модель ринку досконалої конкуренції мала не тільки прихильників, що визнавали її переваги, а й критиків як моделі в цілому, так і окремих її положень. Наприклад, Дж. Кларк, розвиваючи концепцію статичної економіки (конкуренція тут розглядається як елемент статичної економіки), приписує всі динамічні зрушення п’яти силам: приросту населення; приросту капіталу; удосконаленню технології виробництва; зміні форм організації промислових підприємств;  зростанню потреб споживачів.  При цьому статичний стан економіки Дж. Кларк вважає таким,  якого суспільство постійно прагне досягти під дією конкуренції. Тобто спостерігається певний дуалізм підходів до розуміння конкуренції як такої: з одного боку, конкуренція – це рівноважний стан ринкової економіки, з іншого – певна динамічна сила, що спрямовує суспільство до цього рівноважного стану. Проте сам Дж. Кларк не вбачав у цьому протиріччя. Він говорить, що коли всі ці п’ять сил діють разом, то вони "значною мірою нейтралізують одна одну, оскільки мова йде про групове координування, і завдяки цьому дійсна форма суспільства є набагато ближчою до теоретичної статичної форми, ніж це було б можливо у випадку, якби ці впливи діяли окремо; цінності, зарплатня, відсоток і прибутки є набагато ближчими до тих, якими вони були б під впливом однієї конкуренції,  ніж це було б можливим, якби