передачі дискретного сигналу його ЗМ можуть знаходитись в будь-яких фазових співвідношеннях із ЗМ будь-якого іншого сигналу.

Поняття дискретного повідомлення є більш загальним,ніж поняття повідомлення даних або телеграфного повідомлення. Відповідно і  більш загальним є поняття системи ПДП.

Структурна схема системи ПДП зображена на рис.1,1.Джерело і отримувач повідомлень разом з перетворювачем повідомлень в сигнал,в склад системи ПДП не входять.

від джерела

      пов-ня                                                                                                                                                                              до ОП                                                     

Рисунок 1.1. Структурна схема системи ПДП.

Символи аі €  А від джерела повідомлення поступають у вигляді кодових комбінацій, які складаються з одиничних елементів. Кодова комбінація характеризується основою коду m і числом одиничних елементів, що становлять кодову комбінацію (довжиною коду n), яка відображає символ аі, який передається. Основа коду характеризує можливе число помітних значущих позицій поступаючого від джерела повідомлення сигналу.

     Повідомлення, яке поступає від джерела повідомлення в ряді випадків складає надлишковість. Надлишковість обумовлена тим, що символи аі €  А, які становлять повідомлення, можуть бути статично пов'язаними. Це дозволяє частину повідомлення не передавати, відновлюючи його на прийомі за відомим статичним зв'язком.

     Розрізняють чотири види сигналів S(t): неперервний неперервного часу, неперервний дискретного часу, дискретний неперервного часу, дискретний дискретного часу.

    Неперервні сигнали неперервного часу в нас скорочено неперервними (аналоговими) сигналами. Вони можуть змінюватись в довільні моменти, приймаючи будь-які із неперервних множин можливих значень.

    Неперервні сигнали дискретного часу можуть приймати довільні значення, але змінюються тільки в визначені, наперед задані моменти t1, t2, t3...tn.

    Дискретні сигнали неперервного часу відрізняються тим, що вони можуть змінюватись в довільні моменти, але їх величини приймають тільки дозволені значення.

    Дискретні сигнали дискретного часу в дискретні моменти часу можуть приймати тільки дозволені дискретні значення. 

    Модель дискретних каналів може будуватися двома способами. Якщо в 1-му способі використовуються існуючі математичні моделі випадкових процесів, і експериментально оцінюється достатньо велике число їх параметрів, то при 2-му використовуються апроксимаційні способи представлення потоку помилок. В випадку, коли помилки в каналах з'являються незалежно з ймовірністю рпом, ймовірність появи в n-елементній комбінації t помилок P(t,n) визначається біноміальним розподілом:

                                                                     P(t,n)=(1-pпом)n-t                                                                          (1.1)

При цьому ймовірність прийому неспотвореної комбінації (t=0):

                                                                   Р(0,n)=(1-pпом)n                                                                             (1.2)

де n - вірогідність появи хоча б одної помилки:

                                                                  Р(≥ 1,n)=1-P(0,n)=1-(1-pпом)n                                                         (1.3)

Ймовірність появи m і більше помилок:

                                                                 Р(≥ m,n)=(1-pпом)n-t                                                                 (1.4)

Іншою розповсюдженою моделлю є модель В. Беннета і Ф. Фройліха, яка задається трьома параметрами:

- ймовірністю появи пакета рп , рівній відношенню пакетів до загального числа переданих біт;

- розподілом ймовірностей пакетів рп(t) різної довжини L;

- ймовірністю помилки в пакеті рпом.п.

                                                                       Р(≥ t,n)=(n/t)1-αp                                                                       (1.5)