Під політикою доходів слід розглядати заробітну плату населення України. Хочу зробити наголос, що в моїй роботі розглянуто лише політика доходів працюючої частини населення, тобто зайнятих. Варто розуміти, що заробітна плата в широкому значенні ще вживається як вартість оплати праці. З боку підприємства під вартістю оплати праці мається на увазі термін «вартість робочої сили».

Отже, Вартість робочої сили — це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, та загальна вартість товарів і послуг, необхідних для відтворення робочої сили. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї й виховання дітей, духовного розвитку тощо. Вартість робочої сили охоплює засоби, необхідні для забезпечення нормальних умов життя найманих робітників та їхніх сімей, у тому числі засоби, потрібні для освіти, тобто набуття відповідної кваліфікації, медичного забезпечення, та визначає соціально-необхідну заробітну плату тощо.

До складу вартості робочої сили входить:

-         безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);

-         натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;

-         витрати роботодавців на соціальне страхування;

-         витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

-         витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

-         податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід). [1]

Розглядаючи структуру вартості робочої сили, можна зробити внесок, що людина «на руки» отримує лише перших 2 структурних елементи – заробітну